Мова кожного народу - Неповторна і - своя. Усний журнал
Усний журнал
Вед.1 Мова кожного народу -
Неповторна і - своя;
В ній гремлять громи в негоду,
В тиші трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен – клени у діброві
По – кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту - на віки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,-
Бо ж єдина – так, як мати, -
Мова в кожного із нас!
І сторінка. З історії розвитку.
Вед.2 Гробниці, кості, мумії мовчать,
А слово вічне, ніби далина.
Із темряви віків, де цвинтаря печать,
Лиш чути письмена…
«Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, повчальний приклад
для сучасності, застереження на майбутнє», - говорив один з наймудріших
письменників, іспанець Сервантес.
Вед.1 Виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії народу.
Письмо – одне з найістотніших знарядь культури, яке у просторі та часі
розширює функціонування мови.
Вед.2. Тривалий час побутувала думка, нібито наші пращури завели писемність
лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь
богослужебні книги.
Вед.1 Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо у
Північному Причорномор’ї, археологи неодноразово знаходили (та й досі
знаходять)на кам’яних плитах, надгробках, амфорах таємничі незрозумілі
знаки.
Вед.2 Прямим попередником слов’янської мови став алфавіт, створений
великими просвітителями слов’ян - братами Кирилом та Мефодієм.
Вед.1 Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця
(на честь першовчителя слов’ян ) і глаголиця.
Кириличний алфавіт з XІ ст. широко застосовується в духовній і світській
літературі східних слов’ян. Від давньоруського періоду його успадкували
всі три слов’янські народи: російський, український і білоруський.
Вед.2 У середині ХVІ ст. у східних слов’ян виникає друкарство, друкований
алфавіт. Перша датована книга під назвою «Апостол» надрукована в
Москві у 1564 році, в Україні – у Львові – в 1574 Іваном Федоровим.
У 1708р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро І ввів нову
систему знаків – гражданку. З нього усунено деякі зайві літери.
ІІ сторінка . Українська мова серед східнослов’янських мов.
Вед.1 Людське безсмертя з роду і до роду
Увись росте корінням родоводу
І тільки той, у кого серце чуле,
Хто знає, береже минуле,
Хто вміє шанувать сучасне, -
Лиш той майбутнє
Вивершить прекрасне.
Вед.2 Українська мова Функціонує як національна мова українського народу в
Україні. 64% населення України вважають своєю рідною мовою –
українську. Поза межами України українська мова в усній формі
поширена Росії, Молдавії, Білорусії, Казахстані. Крім того, українською
мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії,
Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки,
Австралії.
Вед.1 Ознаки української мови фіксуються у пам’ятках, починаючи з XІ ст.
Сучасна літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням
«Енеїди» Котляревського у 1798р. Знаменита поема стала першим
друкованим твором, написаним живою розмовною мовою.
Вед.2 Ще одна дата – 1940 рік, коли вперше було видано твори Т.Г.Шевченка, -
може вважатися доленосною: з того часу мова української літературної
мови стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної
стабілізації. На цьому шляху і перепони, і заборони, і кров та сльози
найкращих синів та дочок України.
ІІІ сторінка. «Ну що б , здавалося, слова?»
Вед.1 «Ну що б, здавалося, слова?
Слова і голос,
Більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує…»
Уч.1 Поетеса Наталка Біло церківець сказала, що наша мова
Купована, цілована
Хвилями Дніпровськими.
Люблена, голублена
Сивими дібровами.
З колоска пахучого,
З кореня цілющого,
Із усмішки і сльози,
Сонця, вітру і грози.
Уч.2 Я знаю, мова мамина - свята.
В ній вічний, незнищенний дух свободи.
ЇЇ плекали душі і вуста
Мільярдів. Це жива вода народу.
Уч.3 ЇЇ зневажить – зрадити народ,
Котрий до сонця зводився крізь муки,
Це - забруднити плеса чистих вод,
Це - потоптати материнські руки,
Які нас від напастей берегли,
Останню дрібку хліба віддавали,
Щоб ми нівроку дужими були
Й матусиних пісень не забували.
Уч.4 Зневажить мову мамину – біда,
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калини сушить.
Зневажить мову – зрадити себе
(А зрадників хто може поважати),
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мати.
Вед.2 Як любим ми здоровий сміх,
Веселий сміх, що гріє всіх!
Переливаєм в слово радість,
Велику радість для усіх.
* * *
От колись були дівчата
Докоряє дід онуці:
- Дивні нині діти,
Розучилися дівчата
Навіть червоніти.
А колись були дівчата
Дуже соромливі:
Скажи слово – червоніли,
Як той мак на ниві,
А онука аж руками
Вдарила об поли.
- Я, дідусю, уявляю,
Що ви їм мололи…